Дорогами одного великого і красивого міста щодня їздило маленьке  жовте таксі.  Була ця машинка напрочуд швидка і працьовита.

Жив у лісі їжачок. Невеличкий на зріст, нестрашний зовні. Але була у їжачка...

Одного разу, на осяяну ранковим промінням Землю, спустився маленький Янгол. Він зістрибнув із золотавої хмаринки і потупцяв босими ніжками по росяній траві.

Дуже далеко, в таємничій країні казок, живуть феї. Їх імена пов’язані з роботою, яку вони виконують. Наприклад, фею, що смішить людей, кличуть фея сміху, а фею, що навіює сум – феєю суму. У країні казок фей дуже багато і про кожну з них можна розповісти цікаву історію. Але я розповім тільки про чотирьох із них.

Жило-було Лоша. Вродилося воно білим і дуже гарним. Та одного дня йому здалося, що білий колір не досить виразний, і взагалі, якийсь негарний. Кожного ранку Лоша приходило на берег річки і уважно роздивлялося своє віддзеркалення у воді. Від побаченого настрій у Лошати псувався з кожним днем все більше і більше.

– Знову до школи, – Петрик зітхнув і вийшов на вулицю.– Як же швидко пролетіли канікули!

Петрик – учень п’ятого класу. Він ніколи не любив вчитися і завжди йшов до школи неохоче. Батьки всіляко намагалися заохотити його до навчання, але у них нічого не виходило. От і сьогодні у Петрика настрій був зовсім кепський, адже знову довелося  йти до школи. 

Маленька пташка з іменем Кульбабка зовсім розгубилася, коли почула, як із неї глузують. І хоча образу вона сприйняла досить болісно, та сварку з кривдниками не розпочала, а полетіла до своєї мудрої матусі за порадою. Матуся-пташка уважно вислухала донечку і похвалила її за те, що донька-пташка не почала сварку.

Якось шкільний сторож знайшов  маленького безпритульного песика. Чоловік взяв цуценя до себе і назвав його Бруно. Мешкав сторож на підвальному поверсі школи у маленькій кімнаті з окремим виходом на вулицю. Тому вже наступного дня Бруно випала чудова нагода познайомитися зі школярами. 

Жили на світі два товариша: кухар і кіт. Кожного ранку вони разом йшли до ресторану на роботу. Кухар готував смачну їжу для гостей ресторану, а кіт в усьому йому допомагав. Вони завжди були поруч один з одним.  Кіт не цурався роботи, допомагав як міг. А кухар завжди пригощав свого пухнастого помічника ласими шматочками їжі.

На четвертому поверсі багатоповерхового будинку, у квартирі номер 12 жив дуже охайний чоловік Петро Остапович. Він був не просто охайним, він був зразково охайним. Свою квартиру він обожнював і прибирав її тричі на день. Його охайності позаздрив би навіть лікар, бо далеко не у кожного лікаря в кабінеті побачиш таку чистоту.