Якось у лісі трапилася велика пожежа. Постраждало багато дерев, тварин і пташок. Насилу врятувалися від пожежі і маленьке білченя з мамою-білкою.

Перебралися вони жити на інший бік лісу. Матуся білка вибрала найкраще нове дупельце і облаштувала в ньому все зручно і затишно. Але білченя після пережитих хвилювань весь час боялося, що пожежа повернеться і все спалить. Воно погано спало вночі, прокидалося посеред ночі від жахливих снів і гірко плакало.

Мама-білка нічого не могла з цим вдіяти. Та якось стара лисиця порадила їй ставити щоночі біля ліжка білченяти відерце з водою, аби малюк знав, що має, чим загасити вогонь. Це трішки заспокоїло білченя,  але не остаточно. 

Пішла тоді засмучена мама-білка до мудрого пугача за порадою. Вислухав її пугач і запропонував білці привести якось білченя до нього у гості. Білка так і зробила – сина привела,  а сама на сусідню гілку вмостилася чекати.

–    Вітаю тебе, друже! – Привітався пугач, – твоя мама розповіла мені, що ти хвилюєшся, аби пожежа не повернулася.

– Так, хвилююся, – тихо сказало білченя.

– А ти знаєш, через що сталася та страшна пожежа у лісі? – запитав пугач.

– Вогонь сам собою з’явився і заходився знищувати все навкруги! – білченя широко розплющило оченята,  перелякано згадуючи пожежу.

– Ніщо нізвідки не береться, – мудро повідав пугач. Пожежа сталася через недбалість людей,  що запалили багаття у лісі,  під сухим дубом, і не загасили його. Подув вітер, вогонь перебрався на сухе дерево, те загорілося,  а з нього вогонь перекинувся і на інші дерева.

Білченя здивовано подивилося на пугача.

– Виходить, що можна було вчасно загасити вогнище і пожежі б не сталося?

– Саме так. Ти боявся, адже не знав, звідки з’явився вогонь і що пожежі можна запобігти, – відповів мудрий пугач.

– А якщо хтось знову не згасить багаття? – тривожно запитало білченя.

–    А от ти і слідкуй за цим. І коли побачиш,  що хтось з людей проявив недбалість, клич кабана, адже він знаний на весь ліс пожежник і вмить затопче будь-яке вогнище.

Білченя подякувало мудрому пугачу та й побігло до друзів, щоб розповісти їм про те, звідки беруться пожежі й про те, що необхідно терміново зібрати команду охоронців лісу. І звірі,  і птахи,  і навіть комашки одразу погодилися увійти до складу такої команди й по черзі нести спостережну службу.

З того часу білченя слідкує за лісом і більше пожежі не боїться.