Ліс гарний у будь-яку пору року. Та восени він особливо прекрасний.
Коли ще так багато барв і кольорів? І хоча восени стає все менше
теплих днів, але вони від цього ще цінніші та приємніші.

Якось ввечері маленьке лисенятко та його мама сиділи на дивані і
розглядали старий сімейний альбом.

Живуть у темному-темному лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик.

У великому селі, у добрих господарів жили собі брати песики, Зівко і Сонько.

Семен Цвяхів завжди про все забував.

Усі ви, напевно, знаєте, що ріки впадають у море і приносять велику користь. Та одного разу сталося лихо. Вирішили річки обрати найголовнішу серед них і зробити з неї керівника.

Біля самого краю лісу, під невеличкою галявиною, затишно живе тітонька Грибниця. Вдень вона вирощує гриби на галявині, а ввечері пече пироги з вишневим повидлом і п’є чай з малиною.  І хоча живе вона під землею, проте чує все, що відбувається на поверхні. 
Одного сонячного ранку тітонька Грибниця почула дивовижний спів. 

Хлопчик намагався перелізти через Паркан. Він пітнів, але уперто дерся
вгору. Паркан крекотів, хитався й наполегливо пропонував маленькому
пустуну пошукати собі іншу забавку.

У неділю Даринка з бабусею, як завжди, ходили до магазину. Вони
неквапно блукали довгими рядами, уважно роздивлялися товар і
потихеньку наповнювали свої кошики. Підійшовши до великого
стелажу з хлібобулочними виробами, Даринка зупинилася і
задумливо потерла підборіддя: